Реконструкція

Реконструкція

Перформанс  Зінаїди Ліхачевої за участі камерного ансамблю «Артехатта», Мирослави Которович, Каті Сhilly, що супроводжується відео Олега Павлюченкова.

Акт 1.

Конструкція:

АР і ВМ.  Життя. Мрії. Творчість. Реалізація. 2 тис. кв. м скульптурних рельєфів. 13 років роботи. Знищення.

«Зі всіх кутів підступає бетон».

Акт 2.

Реконструкція:

Народження. Талант. Роль художника. Кохання. Вибір. Місто. Музика. Мрії. Реальність.

«Повернути віру у мистецтво та себе».

Знищення «Стіни пам’яті» стало однією з  найдраматичніших подій в історії українського мистецтва. Понад 10 років (упродовж 1968-1981-го рр.) відомі художники-монументалісти Ада Рибачук та Володимир Мельниченко працювали над масштабним проектом для Байкового кладовища – «Парком пам’яті», ключовою спорудою якого мала стати «Стіна пам`яті».

Завдовжки 213 м, заввишки від 4 до 14 м і загальною площею понад 2 тисячі м кв., вона була повністю вкрита унікальними барельєфами. В основу масштабної композиції лягли історичні сюжети від античних до радянських часів, що розкривали новий погляд на розуміння смерті і світобудови. Основна мета творців гігантського панно — полегшити час скорботи, надати нового розуміння вічним питанням життя і смерті та донести ці повідомлення майбутнім поколінням. Ця пам`ятка мала стати найяскравішим прикладом українського неомодернізму, однак титанічний труд, що забрав 13 років, було безжально знищено радянською владою – залито бетоном.

У своїй новій ініціативі автор створює реконструкцію – але вже не втрачених барельєфів, а всієї історії – трагічної, повчальної, історії, що не повинна забутися. І разом з тим це реконструкція ідеї Ади й Володимира, що спонукала їх до спроби перетворити місце страждань на місце високого духа, на місце, де б переосмислювалася сама смерть, де за покровом пітьми й невідомості вдавалося б розгледіти світло. На цю ідею/історію художниця нанизує власні досвід і художнє бачення. Так із трагедії і руйнації відбудовується нова конструкція, яка говорить до глядача мовою дії – перформансу, що розкриває, як і попередниця, теми життя після життя, відродження, перевтілення та світла наприкінці шляху.